Історія сіл Руденківської ОТГ

Історія села Руденківка

Село Руденківка складається з кутків Кучугури, Карапишівка, Пологи-Гора, Моцаки, Мокляки, Шилівка (колишні хутори, що влилися до складу села).

Заселення території, на якій розташоване село, та його околиць розпочалося ще в добу неоліту про що свідчать виявлені залишки неолітичних стоянок, є сліди поселень доби бронзи та залишки поселень сабанівської культури доби пізньої бронзи ( 14 – 12 ст. до н.е.)

Точна дата заснування села невідома, але вже в 1859 році в Кобеляцькому повіті, за 20 верстов від повітового міста, за 6 від станової квартири знаходиться хутір Пологи. Саме так первісно називалось село. Хутір мав 13 дворів, де проживало 72 жителі – 34 чоловіки та 38 жінок. Станом на 1887 рік в Пологівських хуторах проживало 554 душі чоловічої статі козаків, 107 з них мали право голосу на сільському сході.

Будівництво Харківсько – Миколаївської залізниці сприяло бурхливому розвитку села. В 1888 році виникає питання про відкриття в селі залізничної станції, але через відсутність необхідної документації клопотання було відхилено і лише в 1895 році було прийнято рішення про відкриття залізничної станції в селі Пологи Клюсово- Зачепилівської волості.

Відкриття в селі залізничної станції, збільшення населення в навколишніх селах стали причиною для будування в селі великого парового млина. Будівництво розпочато у 1904 році, а в 1905 році млин пущено в дію. На той час в районі найбільшою спорудою був вище зазначений вальцовий млин, який мав 5 поверхів, велична споруда з цегляною кладкою і водонапірною баштою. Млин переробляв за добу понад 20 тис. пудів зерна на 12 різних сортів борошна і крупи.

Великий паровый млин в с. Руденківка

Він переробляв за добу 20 000 пудів зерна на 12 видів борошна та круп. За історію існування млина він тричі був зруйнований, один раз під час громадянської війни і двічі в Велику Вітчизняну війну, та кожен раз відбудовувався. Завдяки тому, що в селі Руденківка був млин люди села легше пережили голодомор.

Великий паровый млин в с. Руденківка

У 1910 році в хуторі Руденково (Пологи) було 116 господарств, проживало 687 чоловік, з них 350 чоловічої статі, 337 жіночої. Грамотою володіли 173, з них 142 чоловіки та 31 жінка. Це свідчить про дуже низький рівень освіти, в селі своєї школи не було доводилось ходити до волосного центру - села Клюсівка.

Під час громадянської війни через Руденківку проходили загони С. Петлюри, отаманів Григор'єва, Садового, Марусі, ескадрон ім. Махна, в околицях діяли загони Вовка і Левченка.

Після громадянської війни на території сільської ради створюються колгоспи «Нове життя» (згодом ім. ЦК ВКП(б), пізніше ім. газети «Зоря Полтавщини»), «Заповіт Леніна», «13 - річчя Жовтня», «Червона зірка».

З 1923 до 1954 року Руденківка входить до складу Клюсівської сільської ради Полтавського округу.

Сталінські репресії не минули Руденківку, серед репресованих Козаченко Петро Корнійович, 1906 р.н, Миненко Яків Савич, 1877 р.н, Семиволос Семен Іванович, 1895 р.н., Миселюк Григорій Миколайович, 1902 р.н., Каганкевич Антон Антонович, 1884 р.н..

Трагедія 1941 року застала село, як і всю країну зненацька. 17 вересня 1941 року село було окуповане німецькими та румунськими військами, за період окупації на примусові роботи до Німеччини вивезено 59 чоловік, спалено 34 будинки та 5 сараїв. Село Руденківка звільнене радянськими військами 23 вересня 1943 року. Жорстокі бої точились під час визволення на східній околиці села Мар'янівака, де оборону займала танкова дивізія противника «СС Райх», дві батареї 105 мм гармат, шестиствольні міномети та система кулеметів були встановлені на східній околиці Мар'янівки, саме тут німцями було організовано рубіж оборони. Німецькі війська на протязі доби чинили жорстокий опір, двічі село Мар'янівка переходило з рук в руки і лише в 10 годин 30 хвилин 23 вересня село було звільнено.

Під час боїв за визволення Руденківки та навколишніх сіл а також в евакогоспіталі № 899, який знаходився на території села, в приміщенні школи та клубу, загинуло чи померло від ран 207 воїнів. На сьогодні відомі лише 79 прізвищ героїв, які в 1956 році були перезахоронені на центральному кладовищі села.

За повоєнні роки Руденківка значно зросла, стала одним з найбільших сіл району. Вигідне економічне положення, ріст місцевої промисловості сприяли і розвитку села.

В різний час сільську раду очолювали: П.Ф. Бігдан, М.Ф. Ґудзь, В.Г. Журавель, В.І. Ісаєнко, В.Ф. Семиволос, Є.В. Семиволос, І.К. Сидоренко, В.О. Фенко, Г.Я. Ященко, М.В.Діхтенко, Г.О. Подовжній, В.Н. Лисенко. 6 квітня 2006 року на посаду сільського голови обрано Сергія Івановича Головка.

Дубина

У червні 1944 року трудівники Дубинівського колгоспу «Заповіт Леніна» надавали допомогу Донбасу робочою силою та продуктами. Дуби́на — село в Україні, в Новосанжарському районі Полтавської області. Населення становить 672 осіб. Орган місцевого самоврядування — Руденківська сільська рада. Село Дубина знаходиться на лівому березі річки Ворскла, вище за течією на відстані 2 км розташоване село Балівка, нижче за течією примикає село Клюсівка, на протилежному березі - село Кунцеве. Річка в цьому місці звивиста, утворює лимани, стариці та заболочені озера. Поруч проходить залізниця, станція Нові Санжари за 1,5 км. Рада/громада Руденківська сільська рада Код КОАТУУ 5323485502 Основні дані: Населення 672 Площа 3,635 км² Густота населення 184,87 осіб/км² Поштовий індекс 39323 Телефонний код +380 5344 Географічні дані Географічні координати 49°20′53″ пн. ш. 34°24′04″ сх. д.H G O Середня висота над рівнем моря 81

Великі Солонці

Розташоване за 14 км від райцентру та за 6 км від залізничної ст. Нові Санжари. Село Засноване в серед. XIX ст. Уперше згадується 1859 як хутір. Назва села походить від солонцюватих ґрунтів, що розіслались навкруги. 1889 споруджено дерев'яну Петропавлівську церкву, при якій діяла церковнопарафіяльна школа для дівчаток. Радянську владу проголошено в січні 1918. За переписом 1926 Великі Солонці — центр сільради Новосанжарського р-ну Полтавського округу, 284 господарства, 1487 ж. Під час нім.-нацист, окупації (20 вересня 1941 — 23 вересня 1943) з Великі Солонці разом з прилеглими хуторами вивезено до Німеччини 245 юнаків та дівчат, спалено 104 хати. У Великих Солонцях є Петро-павлівська церква. Церкву в ім’я первоверховних апп. свв. Петра і Павла у с. Солонці Кобеляцького пов. (тепер с. Великі Солонці Новосанжарського р-ну) з дозволу і благословіння єпископа Полтавського і Переяславського Іларіона розпочали споруджувати у 2 пол. 1880-х. Храм будувався на кошти майбутніх парафіян – жителів с.с. Солонці та Ревазівка, урочищ Кустолове і Мажарівка. На початковому етапі будівництва участь у фінансуванні робіт взяло бл. 900 козаків. Земельну ділянку під церкву пожертвував козак С. А. Сепітий (у подяку за це згодом був обраний старостою новозбудованого храму). Через постійний дефіцит коштів будівництво тривало кілька років і було закінчене 06.11.1889. Першим священиком храму був призначений Микола Семенович Гонтаревський, який прослужив у ньому понад 10 років. У 1902 парафія П. ц. нараховувала 964 душі чоловічої та 1005 душ жіночої статі. Храм дерев’яний, однопрестольний, на цегляному підмурку. Із західної сторони була прибудована триярусна дзвіниця з шатровим дахом, що завершувався цибулястою маківкою з хрестом. Загальна висота дзвіниці становила бл. 40 аршин (28 м). Сам храм мав довж. по вісі схід–захід 42 аршина (29 м). У плані споруда була хрещатою і складалася з трьох апсид та бабинця. З північної сторони до вівтаря була прибудована ризниця, а з південної – паламарня. Споруда мала двосхилий дах, вкритий листовим залізом, пофарбованим у зелений колір. Фасадні сторони апсид мали трикутні фронтони з напівциркульними вікнами над дверима, що давало можливість збільшити освітлення храму. Троє дверей – з північної, південної та західної сторін – були прикрашені дерев’яними ганками. Стіни храму зведено з бруса; для захисту від негоди ззовні обшито горизонтальними дошками – шалівками і пофарбовано в білий колір олійною фарбою. Над центральною частиною храму височів восьмигранний світловий барабан, у площинах якого знаходились досить великі вікна, що мали напівциркульне завершення і були прикрашені різьбленими деталями. Барабан завершувався шатровим дахом з невеликим ліхтариком і цибулястою маківкою з хрестом на ній. Площини стін на першому ярусі мали 10 досить великих вікон з напівциркульними завершеннями, прикрашеними дерев’яним різьбленням. У лист. 1901 поряд із храмом було завершено будівництво жіночої церковнопарафіяльної школи та б-ки. Їх освячення відбулося 25.11.1901. Новобудова була розрахована на 60 учениць і мала розміри 25х16х4,5 аршина. Паралельно з будівництвом школи велися роботи зі встановлення в храмі другого престолу в ім’я архангела Михаїла та нового іконостасу вартістю 3500 крб. По закінченні робіт, 1901 відбулося освячення.

Пологи Низ

Село Пологи-Низ знаходиться на краю великого болота Ревазівське, на відстані 1,5 км від села Великі Солонці. До села примикає лісовий масив (сосна). Поруч проходить залізниця, станція Бабенкове за 0,5 км. В селі Пологи-Низ народився учасник Другої світової війни Горбенко Іван Тихонович (1919—1944). Іван Горбенко народився 17 травня 1919 року в селі Пологи-Низ Новосанжарського району на Полтавщині в сім'ї селян-бідняків. Після закінчення у 1934 році Великосолонцівської неповної середньої школи вчився на робфаці, потім — у Полтавському шляховому технікумі Південної залізниці. Після закінчення навчання у 1938 році був призваний до лав РСЧА — поступив у Севастопольське училище зенітної артилерії. У боях Великої Вітчизняної війни з 1942 року. У вересні 1944 року війська 1-го Прибалтійського фронту вели запеклі бої з відступаючим ворогом на Ризькому напрямку. Перед 743-м окремим винищувальним протитанковим артилерійським дивізіоном, яким командував капітан І. Т. Горбенко, було поставлене завдання разом з іншими підрозділами прорвати сильноукріплену оборону противника. В ході бою 14 вересня влучний вогонь артилеристів дивізіону Горбенка допоміг піхоті вибити гітлерівців з сильно укріпленого опорного пункту Ієцава. Переслідуючи ворога в бойових порядках стрілецьких підрозділів, воїни дивізіону увірвалися в місто місто Балдоне. Підтягнувши свіжі сили противник контратакував. У вирішальний момент бою дивізіон Горбенко вмілим маневром і влучним вогнем зруйнував задум противника. Ворог був дезорганізований і відкинутий. В цьому бою капітан Горбенко Іван Тихонович загинув. Похований мужній артилерист у місті Балдоне в Латвії.

Клюсівка

За даними на 1859 рік у власницькому та козачому селі Кобеляцького повіту Полтавської губернії, мешкало 4167 осіб (2058 чоловічої статі та 2109 — жіночої), налічувалось 577 дворових господарств, існувала сільська розправа[1].

Станом на 1900 рік село було центром окремої, Клюсівсько-Зачепилівської волості[2]. Село Клюсівка знаходиться на лівому березі річки Ворскла, вище за течією примикає село Дубина, нижче за течією на відстані 1 км розташоване село Зачепилівка, на протилежному березі — смт Нові Санжари. Поруч проходить залізниця, станція Нові Санжари за 1,5 км. Неподалік села розташований ентомологічний заказник місцевого значення «Тетянин Гай»[3]. https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9A%D0%BB%D1%8E%D1%81%D1%96%D0%B2%D0%BA%D0%B0

Мар’янівка

Мар'я́нівка — село в Україні, в Новосанжарському районі Полтавської області. Населення становить 301 осіб. Орган місцевого самоврядування — Руденківська сільська рада. Село Мар'янівка знаходиться на відстані 0,5 км від села Пудлівка.

Рада/громада Руденківська сільська рада Код КОАТУУ 5323485503 Основні дані Населення 301 Площа 1,881 км² Густота населення 160,02 осіб/км² Поштовий індекс 39323 Телефонний код +380 5344 https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9C%D0%B0%D1%80%27%D1%8F%D0%BD%D1%96%D0%B2%D0%BA%D0%B0_(%D0%9D%D0%BE%D0%B2%D0%BE%D1%81%D0%B0%D0%BD%D0%B6%D0%B0%D1%80%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B8%D0%B9_%D1%80%D0%B0%D0%B9%D0%BE%D0%BD)

Пудлівка

Пу́длівка — село в Україні, в Новосанжарському районі Полтавської області. Населення становить 99 осіб. Орган місцевого самоврядування — Руденківська сільська рада. Село Пудлівка знаходиться між селами Мар'янівка та Руденківка (0,5 км). Поруч проходить залізниця, станція Нові Санжари за 1 км. Рада/громада Руденківська сільська рада Код КОАТУУ 5323485504 Основні дані: Населення 99 Площа 0,729 км² Густота населення 135,8 осіб/км² Поштовий індекс 39323 Телефонний код +380 5344 Географічні координати 49°20′14″ пн. ш. 34°26′24″ сх. д.H G O Середня висота над рівнем моря 90 м https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9F%D1%83%D0%B4%D0%BB%D1%96%D0%B2%D0%BA%D0%B0

Виділіть текст, а потім натисніть комбінацію Ctrl + Enter для того щоб повідомити про неї адміністратору сайта.